Застосування рециркуляційних ліній із відповідними насосами в системах гарячого водопостачання дає змогу підвищити практичність ГВС для споживача, знизити витрати енергоресурсів і вберегтися від застійних зон, у яких можуть розвиватися шкідливі бактерії.

           Дедалі частіше для нагрівання гарячої води в приватних будинках використовують бойлери. Їх встановлюють у технічному приміщенні, зазвичай, у підвалі. А оскільки санвузли та умивальники розміщені в різних частинах будинку, то часто виникає ситуація, коли воду з потрібною температурою треба почекати. Часом таке очікування триває хвилини. Упродовж цього часу кілька літрів води питної якості зливаються в каналізацію, і так відбувається щоразу під час користування умивальником або іншими сантехнічними приладами. Чим довше трубопроводи, тим більше води витрачається даремно. Як наслідок — великі втрати в системі водопостачання. Крім того, це і втрати тепла, і збільшена витрата енергоносія, який йде на нагрів води.

Для усунення цього негативного явища в системі ГВС облаштовують рециркуляційну лінію. Вона призначена для підтримки постійної температури перед точками водорозбору. Для її пристрою встановлюється відвідна лінія, якою вода повертається назад до водонагрівача. За цим контуром рідина переміщається відповідним рециркуляційним насосом. Не у всіх нагрівачів передбачене приєднання рециркуляційної лінії безпосередньо до бака. У такому разі, як і в ситуації з двоконтурними котлами, вона під'єднується до лінії холодної води.

Монтаж рециркуляційного насоса ГВС найчастіше виробляється на зворотному трубопроводі, відразу перед водонагрівачем (мал. 1). На напірному патрубці встановлюють зворотний клапан. Трубопроводи мають бути добре теплоізольовані, щоб не відбулися втрати тепла під час рециркуляції води. Отже, якщо система грамотно спроєктована, то завдяки наявності рециркуляційної лінії під час відкривання крана гаряча вода надходить відразу.

Рис. 1. Місце насоса на циркуляційній лінії системи ГВС

Є й ще одне призначення рециркуляційної лінії: завдяки її наявності можна підвищити температуру води в більшій частині водопровідної мережі, запобігши утворенню застійних зон, у яких, за певної невисокої температури (35-46 °C) активно розмножуються небезпечні для людини бактерії — легіонелли. Наявність рециркуляції дає змогу ефективно дезінфекції через короткочасне підвищення температури води навіть у дуже розгалужених мережах. У цьому разі для усунення опіків  рекомендується використання термостатичних змішувальних клапанів.

Параметри системи та насоси

Одна з характерних помилок у пристрої рециркуляційної лінії — підвищення характеристик циркуляційного насоса. Багато інсталяторів і навіть проектувальників застосовують у котеджних системах ГВС насоси з напорами 7-8 м вод. ст. Насамперед необхідно пам'ятати, що рециркуляційний і підвищувальний насос — це абсолютно різні прилади. Рециркуляційний насос не змінює статичного тиску системи, а лише забезпечує переміщення теплоносія через труби. Для котеджа цілком досить рециркуляційного насоса з максимальним напором 4-6 м вод. ст. Водночас також не варто використовувати «рециркуляційний засіб», призначений для опалювальної системи: ні солідний запас потужності, ні висока його продуктивність для ГВС не потрібні.

У закритій системі створюваний рециркуляційним насосом напір покликаний компенсувати втрати тиску, викликані опором труб і арматури. Необхідні значення втрат тиску в системі та необхідний об'єм гарячої води для рециркуляції можна визначити арифметично за допомогою розрахунку опору окремих ділянок системи. Водночас необхідно врахувати також характеристики під'єднуваних точок водорозбору.

У разі досить розгалужених систем із великою кількістю сантехприладів домогтися розрахункових характеристик вийде лише в разі гідравлічної балансування, метою якої є підтримка оптимальної швидкості протоку з тим, щоб не допустити надмірного зниження температури води, що повертається в бойлер. В ідеалі різниця між трубою, що подається, на виході та лінією рециркуляції на вході у водонагрівач має становити 2-3 K для систем завдовжки менш ніж 200 м.

Діаметр рециркуляційної труби залежить від розміру труби, що подається. Згідно з DIN 1988, за внутрішнього діаметра трубопроводу 20 або 25 мм рекомендується облаштовувати рециркуляційну лінію DN 12-15 мм.